Додаток A. Глосарій і тезаурус

Додаток A

Глосарій і тезаурус

Два режими навігації по понятійному апарату книги. Секція I — Алфавітний індекс: для швидкого пошуку терміна, який ви зустріли в тексті (один рядок на термін, з посиланням на повне визначення). Секція II — Тематичний тезаурус 7К-грайливості: для системного розуміння авторської наукової моделі (13 згрупованих блоків з повними визначеннями). У Секції II розкривається наукова модель з дисертації С. Саути (ХНПУ, 2025; авторський колектив Гордієнко-Митрофанова, Кобзєва & Саута, 2020), на якій тримається ця книга. Алфавітний індекс має посилання як на розділи книги, так і на тематичні блоки тезауруса.

Жінка уважно роздивляється золотий ключ над відкритою дерев’яною шухлядою з камінцем, кубиком, пером і маленькою маскою.
Жінка знаходить потрібний ключ у шухляді майстерні смислів.

I. Алфавітний індекс

Близько 90 термінів. Літерою в дужках позначено блок тематичного тезауруса, де термін має повне визначення (наприклад, B6 — секція II, блок 6). Якщо посилання на блок немає — повне визначення в тексті алфавітного індексу.

  • 7К-грайливість — стійка особистісна властивість, система семи «самовмотивованих здібностей», що становлять основу ігрових позицій управління конфліктами в балансі. B1, B2, Розділ 9.
  • А1, А2 — підрівні «Примітива»: неуспішне перетворення проблемного простору на ігровий — спланована (А1) або імпровізована (А2). B11.
  • Алегорія в контексті саморозуміння — засіб самовизначення; словесне позначення себе, об'єктивація психічного досвіду. B12.
  • Алегорія в соціальній взаємодії — засіб розуміння Іншого та структурування соціальних стосунків. B12.
  • Алегорія Юродивого — упереджена і навмисна алегорія, що робить поведінку Юродивого перебільшено неконгруентною. B12.
  • Баланс — оптимально розвинена грайливість, що описується рівнями С і В. B9, Розділ 11.
  • В (латинське B) — рівень Учня.
  • В1, В2 — підрівні «Учня»: успішне перетворення під керівництвом Майстра — спланована (В1) або імпровізована (В2). B11.
  • Види ігор — інші класифікації ігор: ігри за Е. Берном (Транзакційний аналіз), гра як першооснова культури за Й. Гейзінгою, типологія Р. Кайюа. B3, Розділ 9.
  • Гіпергра / Dark Loop — патологічна форма надлишку фугітивності. Чотирифазна петля: ситуативна гра → заглиблена гра → етична десенситизація → гіперрежим шкоди. Розділ 13.
  • Гра — базовий теоретичний конструкт тренінгу; ситуація, у якій Гравець свідомо обирає ігровий поведінковий патерн для нестандартного розв'язання конфлікту. B1.
  • Гра дорослого — гра, що відрізняється від дитячої усвідомленістю та інтеграцією з іншими аспектами життя; предмет дослідження 7К-моделі. B4, Розділ 9.
  • Гра життя — філософська метафора, у якій життя розглядається як гра з правилами і простором свободи. B3.
  • Гра як game / play — англомовна термінологічна різниця: play — спонтанна, вільна; game — структурована, з правилами. B3.
  • Гравець — людина, яка вирішує проблему / конфлікт у міжособистісній взаємодії за допомогою 7К-грайливості, в балансі. B5.
  • Грайливість — інтегральна особистісна властивість зберігати цілісність, адаптуватися до змін, сприймати ситуацію як виклик, а не загрозу. B1, B2.
  • Грайливість життя — мета-рівень грайливості як спосіб переживання життя в цілому. B3.
  • Гумор — компонент 7К-грайливості, пов'язаний з ігровою позицією Справжній Гуморист. B6, Розділ 19.
  • Дефіцит — низький ступінь вираженості грайливості, рівень А. Архетип — Кам'яна людина. B9, Розділ 10.
  • Джокер / Локі — метафоричний полюс надлишку фугітивності: гра без етичного стрижня, маска, що з'їла людину. Архетип — Самодур. Розділ 13.
  • Дипломат — ігрова позиція, пов'язана з компонентом флірт. B7.
  • Дисоціативна фуга (F44) — несвідомий клінічний розлад з амнезією. Принципово відрізняється від фугітивності, яка свідома й керована. Розділ 14.
  • Другий вид грайливості — грайливість за наявності проблемного простору у вищих тварин зі складною психікою, включно з людиною, та антропоморфних істот людської уяви. B3.
  • Еквілібрист — ігрова позиція, пов'язана з компонентом легкість. B7.
  • Емоції перетворення — позитивні емоції (інтерес, радість), що супроводжуються напруженням / збудженням; інструмент перетворення проблемного простору на ігровий. B8.
  • Емпат — ігрова позиція, пов'язана з компонентом сензитивність. B7.
  • Запланована дія Гравця — стратегія поведінки, заздалегідь спланована для перетворення проблемного простору на ігровий. B9.
  • Змінений стан свідомості (ЗСС) — стан з якісними змінами ментального функціонування (Тарт, 2003; Ревонсуо, 2013). У моделі ступенів — рівень D2. Розділ 12.
  • Ігрова компетентність (ludic competence) — синонім грайливості (playfulness) у контексті дослідження. B2.
  • Ігровий простір рішень — описується поведінковими патернами однієї з трьох ігрових позицій: Дипломат, Пустун, Юродивий (флірт, пустотливість, фугітивність). B5.
  • Ігровий стан — стан Гравця під час застосування 7К-грайливості. B9.
  • Імпровізація Гравця — спонтанна поведінка Гравця для перетворення проблемного простору на ігровий. B9.
  • Інший — опонент Гравця в міжособистісній взаємодії; може бути одним індивідом або кількома. B5.
  • Какодемономанія — психіатричний термін для феномену одержимості (Juan, 2006). У моделі ступенів — рівень D3. Розділ 12.
  • Кам'яна людина — метафоричний полюс дефіциту фугітивності: ригідна буквальна щирість, нездатність грати ролі. Архетип — Самурай. Розділ 10.
  • Конфлікт — базовий теоретичний конструкт тренінгу; контекст міжособистісної взаємодії, у якому застосовується 7К-грайливість. B1.
  • Конфлікт 7К-грайливість — сфера застосування 7К-грайливості для управління міжособистісними конфліктами. B9.
  • Легкість — компонент 7К-грайливості, пов'язаний з ігровою позицією Еквілібрист. B6.
  • Ліла — індуїстська концепція світу як божественної гри. B3, Розділ 6, Розділ 9.
  • Лудологія — наукова дисципліна, що вивчає ігри та ігрову діяльність. Термін популяризував у дослідженнях відеоігор Гонзало Фраска в 1999 році. Розділ 8.
  • Майстер — метафора Гравця рівня С: успішно залучає Іншого до створеної гри самостійно. B10.
  • Метамодерн — культурна доба, що визначається осциляцією між модерним ентузіазмом і постмодерною іронією (Вермюлен & ван ден Аккер, 2010). Розділ 11.
  • Надлишок — надмірний прояв грайливості із заподіянням шкоди, рівень Y. Архетип — Самодур. B9, Розділ 13.
  • Надлишок 7К-грайливості — форма прояву грайливості, що описується рівнем Y і супроводжується шкодою. B9.
  • Неуспішна гра — гра, яка не призводить до залучення Іншого. B9.
  • Обізнана наївність — див. Informed naivety.
  • Осциляція — коливання між полюсами без зупинки в синтезі. Ключова метафора метамодерну. Розділ 11.
  • Панлудизм — філософська концепція, що розглядає гру як універсальний онтологічний принцип. Префікс пан- + лат. ludus. B3, Розділ 6.
  • Перший вид грайливості — найширший різновид 7К-грайливості, що охоплює різноманіття проявів буття: веселий стан, спонтанність, фізичну активність, мінливість. B3.
  • Поведінковий патерн — усталена модель поведінки, пов'язана з ігровими позиціями. B9.
  • Подвійна рамка — спільний механізм п'яти явищ книги: юродивого, метаіронії, парадоксальної терапії, гумору, фугітивності. Форма каже одне; мета — інше. B13.
  • Почуття ідентичності — здатність Гравця-Юродивого утримувати баланс двох реальностей: «Я» та навколишньої дійсності. B12.
  • Примітив — метафора Гравця рівня А: створює гру, але не залучає Іншого. B10.
  • Проблемний простір — контекст міжособистісної взаємодії, де виникає конфлікт між Гравцем та Іншим. B5.
  • Психолінгвістичні значення грайливості — комплекс мовних значень слова «грайливість» у мовній свідомості. B3.
  • Психотехніки — базовий теоретичний конструкт тренінгу; конкретні прийоми й вправи. B1, Розділ 23, Розділ 24.
  • Пустотливість — компонент 7К-грайливості, пов'язаний з ігровою позицією Пустун. B6.
  • Пустун — ігрова позиція, пов'язана з компонентом пустотливість. B7.
  • Ресурси перетворення — сензитивність, гумор, легкість, уява. Чотири «нейтральні» компоненти, що стають ресурсами для трьох «активних». B8.
  • Рівень Y — авторський концепт: «темний бік грайливості», гра обертається на шкоду. B10, Розділ 13.
  • Розлад удаваної хвороби (F68.10, F68.A, 6D50, 6D51) — психічний розлад: фальсифікація симптомів за відсутності зовнішніх вигод. Включає синдром Мюнхгаузена. Розділ 14.
  • С1, С2 — підрівні «Майстра»: успішне перетворення самостійно — спланована (С1) або імпровізована (С2). B11.
  • Самовмотивовані здібності (self-motivated abilities) — здібності, що становлять основу 7К-грайливості, активуються «зсередини». B2.
  • Самодур — метафора Гравця рівня Y: створює гру й залучає Іншого з заподіянням шкоди. B10.
  • Святий дурень — див. Юродивий.
  • Сензитивність — компонент 7К-грайливості, пов'язаний з ігровою позицією Емпат. B6.
  • Симулятивний розлад (factitious disorder, патомімія) — пацієнт сам у себе викликає симптоми; мотивація — психологічна потреба бути в ролі хворого. У моделі ступенів — рівень D2. Розділ 12.
  • Симуляція — свідоме відтворення або удавання ролі, стану чи поведінки. У цій книзі може мати творчий, захисний або терапевтичний зміст. Розділ 18. Симуляція хвороби (malingering / Z76.5, QC30) — у психіатрії: навмисне продукування симптомів, мотивоване зовнішніми вигодами. Розділ 14.
  • Синдром Мюнхгаузена — див. Розлад удаваної хвороби та Симулятивний розлад.
  • Сім критеріїв розвитку фугітивності — початковий авторський перелік можливих умов готовності до D1: ігрова компетентність, переносимість невизначеності, відкритість новому досвіду, стійкість до сорому, креативність, самоспостереження, агресивний стиль гумору. Розділ 12. Див. також післямову.
  • Скульптор — ігрова позиція, пов'язана з компонентом уява. B7.
  • Смислова капсула — компактний носій сенсу, який передається через ігровий простір і дозволяє Іншому увійти у гру. B5.
  • Справжній Гуморист — ігрова позиція, пов'язана з компонентом гумор. B7.
  • Сприйняття перетворення — проблема розглядається як виклик, а не загроза. B8.
  • Ступені грайливості C2 / D1 / D2 / D3 — вертикальна шкала ігрової компетентності, що доповнює горизонтальний спектр Камінь — Юродивий — Джокер. Розділ 12.
  • Суб'єкт грайливості — теоретичний конструкт; той, хто реалізує грайливість у конкретній взаємодії (= Гравець у дії). B5.
  • Третій вид грайливості — грайливість у проблемному просторі міжособистісної взаємодії — керування конфліктом у балансі та полюсних проявах (дефіциті й надлишку). B3.
  • Тулсет Юродивого — словник з дев'яти поведінкових патернів удаваного божевілля з релігійних джерел. Розділ 22.
  • Успішна гра — гра, яка призводить до залучення Іншого. B9.
  • Учень — метафора Гравця рівня В: успішно залучає Іншого під керівництвом Майстра. B10.
  • Уява — компонент 7К-грайливості, пов'язаний з ігровою позицією Скульптор. B6.
  • Флірт — компонент 7К-грайливості, пов'язаний з ігровою позицією Дипломат. B6.
  • Фугітивність — свідома та керована здатність особистості тимчасово привласнювати іншу ідентичність або психофізіологічний стан через симуляцію. Сьомий компонент 7К-грайливості. B6, Розділ 1, Розділ 3.
  • Четвертий вид грайливості — грайливість дорослого як стійка особистісна властивість; предмет дослідження. B2.
  • Шкода — негативні наслідки надлишку грайливості: фізичні або моральні страждання, завдані Іншому або самому Гравцю. B9.
  • Юродивий — людина, що навмисно вдає божевілля, зберігаючи внутрішню цілісність і свідомий контроль над «грою». Ігрова позиція, пов'язана з компонентом фугітивність. Етимологія: «той, хто поза родом». B7, Розділ 4, Розділ 11.
  • «As if» («як ніби») — епістемологічна формула Канта, перейнята метамодерном. Діяти так, ніби щось правда, чудово знаючи, що це не так. Передмова, Розділ 17, Розділ 18.
  • Donkey-and-carrot double-bind — формулювання Вермюлена: метамодерн (як осел) женеться за морквиною, яку ніколи не з'їсть. Структурно тотожно «парадоксальному зв'язку» Бейтсона. Розділ 11.
  • Informed naivety («обізнана наївність») — настанова метамодерну. Свідомо обрана наївність людини, яка знає ціну скепсису. Структурно тотожна юродству. Розділ 11.
  • TOTE-модель — нейролінгвістична петля поведінки: Test → Operate → Test → Exit. Базова стратегія входу в стан Юродивого і виходу з нього. Розділ 23.
  • VAKOG — нейролінгвістична модель п'яти сенсорних каналів: візуальний, аудіальний, кінестетичний, ольфакторний (нюх), густаторний (смак). Інструмент моделювання архетипу Юродивого. Розділ 23.
  • Y1, Y2 — підрівні «Самодура»: успішне перетворення проблемного простору на ігровий із завданням шкоди — спланована (Y1) або імпровізована (Y2). B11.

Концепти, які зустрічаються в книзі епізодично (Хейока, маламати, Pressured speech, alignment faking, факт-якір, Madman Theory, синдром Мюнхгаузена), пояснюються в місці першого вживання.

II. Тематичний тезаурус 7К-грайливості

Систематизована карта авторської наукової моделі, на якій тримається ця книга. 13 тематичних блоків — наукова решітка, через яку можна побачити фугітивність як один з компонентів цілісної ігрової компетентності.

B1. Базові теоретичні конструкти тренінгу

  • Гра — базовий теоретичний конструкт тренінгу. У ширшому філософському значенні — універсальний принцип буття (див. панлудизм, Розділ 6); у вужчому — створювана Гравцем ситуація, в якій він свідомо обирає ігровий поведінковий патерн для нестандартного розв'язання складної або конфліктної ситуації.
  • Грайливість — базовий теоретичний конструкт тренінгу; інтегральна особистісна властивість, що дозволяє людині зберігати цілісність, єдність власної особистості, адаптуватися до будь-яких змін, справлятися з труднощами, витримувати ситуації невизначеності та зберігати психологічне благополуччя, тобто сприймати будь-яку складну ситуацію як виклик, а не як загрозу.
  • Конфлікт — базовий теоретичний конструкт тренінгу; контекст міжособистісної взаємодії, у якому застосовується 7К-грайливість для перетворення проблемного простору на ігровий.
  • 7К-грайливість — базовий теоретичний конструкт тренінгу; stable personality trait (стійка особистісна властивість), яка є системою семи «самовмотивованих здібностей» (self-motivated), що становлять основу ігрових позицій управління конфліктами в балансі. Спрямована на перетворення проблемного простору на ігровий. Передбачає мобілізацію всього творчого потенціалу особистості та дозволяє сприймати будь-яку складну ситуацію як виклик, а не як загрозу. Див. Розділ 9.
  • Психотехніки — базовий теоретичний конструкт тренінгу; конкретні прийоми й вправи, спрямовані на розвиток компонентів грайливості та входження в ігрові позиції. Див. також Розділ 23 і Розділ 24.

B2. Фундаментальні концепти

  • Грайливість (повне визначення) — інтегральна особистісна властивість, що дозволяє зберігати людині цілісність, єдність власної особистості, адаптуватися до будь-яких змін, справлятися з труднощами, витримувати ситуації невизначеності та зберігати психологічне благополуччя, тобто сприймати будь-яку складну ситуацію як виклик, а не як загрозу.
  • 7К-грайливість (повне визначення) — стійка особистісна властивість (stable personality trait), яка є системою семи «самовмотивованих здібностей» (self-motivated), що становлять основу ігрових позицій управління конфліктами в балансі, і спрямована на перетворення проблемного простору на ігровий. Це передбачає мобілізацію всього творчого потенціалу особистості та дозволяє сприймати будь-яку складну ситуацію як виклик, а не як загрозу.
  • Ігрова компетентність (ludic competence) — використовується як синонім до грайливості (playfulness) в контексті проведеного дослідження.
  • Самовмотивовані здібності (self-motivated abilities) — здібності, що становлять основу 7К-грайливості; ключова їх особливість — вони активуються «зсередини», не потребують зовнішнього стимулу. Семи таких здібностей відповідають сім компонентів грайливості.
  • Четвертий вид грайливості — один із видів грайливості, що є предметом дослідження авторського колективу; це грайливість дорослого як стійка особистісна властивість, відмінна від грайливості життя, психолінгвістичних значень грайливості та інших трьох видів.

B3. Теоретичні конструкти, що не є фокусом дослідження грайливості на даному етапі

Ці поняття згадуються в книзі (зокрема в Розділі 6, Розділі 9), але не складають предмета емпіричного дослідження 7К-грайливості:

  • Грайливість життя — мета-рівень грайливості як спосіб переживання життя в цілому, що проявляється у спонтанності, легкості, відкритості до досвіду; на відміну від 7К-грайливості, не операціоналізується через конкретні здібності.
  • Психолінгвістичні значення грайливості — комплекс мовних значень слова «грайливість» у мовній свідомості, що включає характеристики як веселий стан, спонтанність, фізична активність, мінливість.
  • Перший вид грайливості — найширший різновид 7К-грайливості, що охоплює різноманіття проявів буття й описується психолінгвістичними значеннями грайливості: веселий стан, спонтанність, фізична активність, мінливість. Його суб’єкт — суще, різноманіття проявів буття (Гравець I).
  • Другий вид грайливості — різновид 7К-грайливості, що характеризується наявністю проблемного простору. Його суб’єкти — вищі тварини зі складною психікою, включно з людиною, та антропоморфні істоти людської уяви (Гравець II).
  • Третій вид грайливості — грайливість у проблемному просторі міжособистісної взаємодії. Її суб’єкт — людина, яка керує міжособистісним конфліктом, застосовуючи 7К-грайливість у балансі та полюсних проявах — дефіциті й надлишку (Гравець III).
  • Ліла — індуїстська концепція світу як божественної гри; філософська рамка, у якій уся реальність розуміється як акт божественної грайливості.
  • Панлудизм — філософська концепція, що розглядає гру як універсальний онтологічний принцип, який пронизує реальність на всіх її рівнях. Префікс пан- + лат. ludus (гра). Розгорнуто в Розділі 6, Розділі 7, Розділі 8.
  • Гра життя — філософська метафора, у якій життя розглядається як гра з певними правилами і простором свободи; не тотожна 7К-грайливості, але часто з нею перетинається в текстах класичних філософів.
  • Гра як game (на відміну від гри як play) — англомовна термінологічна розрізненість: play — спонтанна, вільна, без чітких правил; game — структурована, з правилами, перемогою / поразкою. У дослідженні 7К-грайливості актуальним є переважно вимір play.
  • Види ігор — інші класифікації ігор у науковій літературі: ігри за Е. Берном (Транзакційний аналіз), гра як першооснова культури за Й. Гейзінгою, типологія Р. Кайюа (agon / alea / mimicry / ilinx) тощо. Розгорнуто в Розділі 9.

B4. Теоретичні конструкти, що є предметом дослідження

  • Гра дорослого — гра, що відрізняється від дитячої більшою складністю, усвідомленістю та інтеграцією з іншими аспектами життя; інтегративна, свідома гра, спрямована на розвиток і вирішення конфліктів. Саме цей вид гри є предметом дослідження. Див. Розділ 9.
  • Грайливість — головний предмет дослідження як стійка особистісна властивість дорослої людини, операціоналізована через 7К-модель.

B5. Суб'єкти та простори взаємодії

  • Гравець — людина, яка вирішує проблему / конфлікт у міжособистісній взаємодії за допомогою 7К-грайливості, в балансі.
  • Інший — опонент Гравця, який може бути представлений як одним індивідом, так і кількома.
  • Проблемний простір — контекст міжособистісної взаємодії, де виникає конфлікт між Гравцем та Іншим.
  • Суб'єкт грайливості — теоретичний конструкт, що входить до поняття «Грайливість»; той, хто реалізує грайливість у конкретній взаємодії (= Гравець у дії).
  • Смислова капсула — теоретичний конструкт, що входить до поняття «Грайливість»; компактний носій сенсу, який передається через ігровий простір і дозволяє Іншому увійти у гру.
  • Ігровий простір рішень — описується поведінковими патернами однієї з трьох ігрових позицій (Дипломат, Пустун, Юродивий), що проявляються у балансі відповідних їм здібностей — флірт, пустотливість, фугітивність.

B6. Сім компонентів 7К-грайливості

  • Сензитивність — компонент грайливості, пов'язаний з ігровою позицією Емпат. Здатність тонко відчувати стан Іншого.
  • Гумор — компонент грайливості, пов'язаний з ігровою позицією Справжній Гуморист. Здатність створювати комічні форми, що знижують напругу і розкривають правду.
  • Легкість — компонент грайливості, пов'язаний з ігровою позицією Еквілібрист. Здатність утримувати рівновагу між напругою і відпусканням.
  • Уява — компонент грайливості, пов'язаний з ігровою позицією Скульптор. Здатність створювати образи, які не виводяться з прямого досвіду.
  • Флірт — компонент грайливості, пов'язаний з ігровою позицією Дипломат. Здатність створювати простір легкого еротизованого або естетизованого зближення без зобов'язань.
  • Пустотливість — компонент грайливості, пов'язаний з ігровою позицією Пустун. Здатність порушувати правила в безпечний, ігровий спосіб.
  • Фугітивність — здатність Гравця-Юродивого керувати увагою Іншого «навмисно намагаючись здаватися дурним або божевільним», що рефлексується самим Гравцем-Юродивим і спостерігається Іншим, з метою посилення почуття ідентичності Гравця-Юродивого. Сьомий компонент 7К. Див. Розділ 3.

B7. Ігрові позиції

  • Емпат — ігрова позиція, пов'язана з компонентом сензитивність.
  • Справжній Гуморист — ігрова позиція, пов'язана з компонентом гумор.
  • Еквілібрист — ігрова позиція, пов'язана з компонентом легкість.
  • Скульптор — ігрова позиція, пов'язана з компонентом уява.
  • Дипломат — ігрова позиція, пов'язана з компонентом флірт.
  • Пустун — ігрова позиція, пов'язана з компонентом пустотливість.
  • Юродивий — ігрова позиція, пов'язана з компонентом фугітивність. Це і є центральна фігура цієї книги. Див. Розділ 4, Розділ 11, Розділ 22.

B8. Інструменти перетворення проблемного простору на ігровий

  • Сприйняття перетворення — проблема розглядається як виклик, а не загроза.
  • Емоції перетворення — позитивні емоції: інтерес та / або радість, часто їх афективний прояв, що супроводжується напруженням або збудженням.
  • Ресурси перетворення — сензитивність, гумор, легкість, уява. Чотири «нейтральні» компоненти, які стають ресурсами для трьох «активних» (флірт, пустотливість, фугітивність).

B9. Рівні та форми прояву 7К-грайливості

  • Ігровий стан — стан Гравця під час застосування 7К-грайливості.
  • Поведінковий патерн — усталена модель поведінки, пов'язана з ігровими позиціями.
  • Запланована дія Гравця — стратегія поведінки, заздалегідь спланована Гравцем для перетворення проблемного простору на ігровий.
  • Імпровізація Гравця — спонтанна поведінка Гравця для перетворення проблемного простору на ігровий.
  • Конфлікт 7К-грайливість — сфера застосування 7К-грайливості для управління міжособистісними конфліктами.
  • Баланс — оптимально розвинена грайливість, що описується рівнями С і В. Див. Розділ 11.
  • Дефіцит — низький ступінь вираженості грайливості, що описується рівнем А. Див. Розділ 10.
  • Надлишок — надмірний прояв грайливості із заподіянням шкоди, що описується рівнем Y. Див. Розділ 13.
  • Надлишок 7К-грайливості — форма прояву грайливості, яка описується рівнем Y і супроводжується заподіянням шкоди Гравцем Іншому або собі.
  • Баланс і полюси 7К-грайливості — система, що описує оптимальний (баланс) і неоптимальні (дефіцит та надлишок) прояви грайливості. Зведено в Частині III книги.
  • Успішна гра — гра, яка призводить до залучення Іншого.
  • Неуспішна гра — гра, яка не призводить до залучення Іншого.
  • Шкода — негативні наслідки надлишку грайливості, що проявляються у фізичних або моральних стражданнях, завданих Іншому або самому Гравцю.

B10. Рівні Гравця (метафоричні позначення)

  • Примітив — метафора Гравця рівня А: здатний створити власну гру, проте не здатний залучити до гри Іншого. Гра створена — але «холостий патрон».
  • Учень — метафора Гравця рівня В: успішно залучає Іншого до створеної гри під керівництвом Гравця-Майстра.
  • Майстер — метафора Гравця рівня С: успішно залучає Іншого до створеної гри самостійно, без зовнішньої підтримки.
  • Самодур — метафора Гравця рівня Y: здатний створити власну гру й залучити Іншого до гри з заподіянням шкоди Іншому або собі. Архетип Джокера / Локі. Див. Розділ 13.

B11. Підрівні Гравця

  • А1 — неуспішне перетворення Гравцем проблемного простору на ігровий як заздалегідь спланованої дії.
  • А2 — неуспішне перетворення Гравцем проблемного простору на ігровий як спонтанної імпровізації.
  • В1 — успішне перетворення проблемного простору на ігровий як стратегія поведінки під керівництвом Гравця-Майстра.
  • В2 — успішне перетворення проблемного простору на ігровий Гравцем-Учнем під керівництвом Гравця-Майстра як спонтанна імпровізація.
  • С1 — успішне перетворення проблемного простору на ігровий як заздалегідь продумана, спланована дія.
  • С2 — успішне перетворення проблемного простору на ігровий як спонтанна імпровізація. Інше застосування позначення C2 — у вертикальній моделі розділу 12.
  • Y1 — успішне перетворення Гравцем проблемного простору на ігровий як заздалегідь спланованої дії із завданням шкоди Іншому або собі.
  • Y2 — успішне перетворення Гравцем проблемного простору на ігровий як спонтанної імпровізації із завданням шкоди Іншому або собі.

B12. Специфічні поняття, пов'язані з фугітивністю

  • Почуття ідентичності — здатність Гравця-Юродивого у міжособистісних проблемних / конфліктних ситуаціях, пов'язаних із сильним тиском зовнішнього оточення, утримувати баланс двох реальностей: реальності свого «Я» (індивідуальна ідентичність) та реальності навколишньої дійсності.
  • Алегорія в соціальній взаємодії — засіб розуміння Іншого та засіб структурування соціальних стосунків. Юродивий вживає алегорію не як прикрасу мови, а як інструмент впливу.
  • Алегорія в контексті саморозуміння — засіб самовизначення, тобто словесного позначення себе, свого місця в суспільстві, своєї особистості, а також об'єктивації свого психічного досвіду.
  • Алегорія Юродивого — особливий тип алегорії, що відрізняється упередженістю і навмисністю, які роблять поведінку Юродивого перебільшено неконгруентною. Це не «природна» алегорія, а свідомо сконструйована.

B13. Перехресні концепти (між тезаурусом і ширшою рамкою книги)

Терміни, які виходять за межі суто 7К-моделі, але прямо пов'язані з фугітивністю і Юродивим у цій книзі:

  • Кам'яна людина — метафоричний полюс дефіциту фугітивності: принципова відмова від маски, ригідна буквальна щирість, нездатність грати ролі. Архетип — Самурай. Філософські підстави: деонтологія Канта, стоїцизм, екзистенціалізм Камю. Антитеза Юродивого з боку рівня А. Див. Розділ 10.
  • Джокер / Локі — метафоричний полюс надлишку фугітивності: гра без етичного стрижня, маска, що з'їла людину. Іронія, що з'їла щирість. Архетип — Самодур. Антитеза Юродивого з боку рівня Y. Див. Розділ 13.
  • Метамодерн — культурна доба, що визначається осциляцією між модерним ентузіазмом і постмодерною іронією. Термін уведений Тімотеусом Вермюленом і Робіном ван ден Аккером у програмному есеї «Notes on metamodernism» (2010). Юродивий проявляється тут як «метамодерніст за тисячу років до метамодерну». Див. Розділ 11.
  • Осциляція — коливання між полюсами без зупинки в синтезі. Ключова метафора метамодерну: маятник між наївністю й тверезим знанням, ентузіазмом і скепсисом, щирістю й іронією. Юродивий тримає таку осциляцію тілом своєї поведінки.
  • «As if» («як ніби») — епістемологічна формула Канта, перейнята метамодерном. Діяти так, ніби щось правда, чудово знаючи, що це не так. Граматична формула фугітивності: Юродивий поводиться, ніби він безумний; пацієнт у психотерапії — ніби вже здоровий; Адлер — ніби вже впевнена людина. Див. Передмову, Розділ 17, Розділ 18.
  • Подвійна рамка — спільний механізм п'яти явищ книги: юродивого, метаіронії, парадоксальної терапії, гумору, фугітивності. Форма (поверхня) каже одне; мета (глибина) каже інше; рух «навпаки» дає прямий ефект.
  • Donkey-and-carrot double-bind — формулювання Вермюлена для метамодерного руху. Метамодерн (як осел) женеться за морквиною, яку ніколи не з'їсть; саме тому ніколи не припиняє руху. Структурно тотожно «парадоксальному зв'язку» Бейтсона у парадоксальній терапії. Див. Розділ 11.
  • Informed naivety («обізнана наївність») — настанова метамодерну. Свідомо обрана наївність людини, яка знає ціну скепсису й все одно йде вперед. Структурно тотожна юродству («нерозумність Христа ради»). Див. Розділ 11.
  • Лудологія — наукова дисципліна, що вивчає ігри та ігрову діяльність. Термін популяризував у дослідженнях відеоігор Гонзало Фраска в 1999 році. Див. Розділ 8.
  • Симуляція — свідоме відтворення або удавання ролі, стану чи поведінки. У цій книзі може мати творчий, захисний або терапевтичний зміст. Див. Розділ 18. Симуляція хвороби (malingering / Z76.5, QC30) — у психіатрії: навмисне продукування фальшивих або значно перебільшених симптомів, мотивоване зовнішніми вигодами (гроші, ухилення від обов'язку, медикаменти). Відрізняється від розладу удаваної хвороби (де мотивація внутрішня). Див. Розділ 14.
  • Розлад удаваної хвороби (F68.10, F68.A, 6D50, 6D51) — психічний розлад: фальсифікація симптомів за відсутності зовнішніх вигод; мотивація — психологічна потреба бути в ролі хворого. Включає синдром Мюнхгаузена.
  • Дисоціативна фуга (F44) — несвідомий клінічний розлад з амнезією та раптовим відходом. Принципово відрізняється від фугітивності, яка свідома, керована й без втрати пам'яті.
  • Гіпергра / Dark Loop — патологічна форма надлишку фугітивності. Чотирифазна петля: ситуативна гра → заглиблена гра → етична десенситизація → гіперрежим шкоди. У точці №3 — психологічна точка неповернення. Див. Розділ 13.
  • Рівень Y — авторський концепт: «темний бік грайливості», де гра обертається на шкоду (Y1 — спланована, Y2 — імпровізована). Архетип — Самодур. Гравець «Я = моя гра», етичні гальма стерті. Див. Розділ 13.
  • Тулсет Юродивого — словник з дев'яти поведінкових патернів удаваного божевілля, виведений з релігійних і агіографічних джерел: імітація божевілля, провокаційна поведінка, навмисне самоприниження, парадоксальна комунікація, інверсійна поведінка, буфонада, демонстративна аскеза, педагогічна провокація, ритуальне порушення норм. Див. Розділ 22.
  • Ступені грайливості C2 / D1 / D2 / D3 — авторська вертикальна шкала ігрової компетентності, яка доповнює горизонтальний спектр «Камінь — Юродивий — Джокер». C2 — стратегічна гра без вдавання (Шерлок vs Моріарті, 36 стратагем Зенгера). D1 — свідома симуляція ролі / стану з повним контролем; це і є власне фугітивність (Аарон Стемплер, Євген Трошкін, стратагема №27). D2 — симулятивний розлад (factitious disorder, патомімія) і змінені стани свідомості; контроль втрачений (Мак-Вільямс, Тарт, Ревонсуо). D3 — трансперсональні / трансцендентні стани й одержимість / какодемономанія (Маслоу; «Чернець і біс» — Іван Семенів син). Концептуальний міст: Позначення C2 використано у двох описах: у B11 — для успішної спонтанної імпровізації; у вертикальній моделі розділу 12 — для стратегічної гри без особистого вдавання. Див. Розділ 12.
  • Симулятивний розлад (factitious disorder, патомімія) — психічний розлад, за якого пацієнт сам у себе викликає, підтримує і пред'являє лікареві симптоми соматичних або психічних захворювань. На відміну від симуляції з зовнішньою вигодою, мотивація тут — психологічна потреба бути в ролі хворого. Включає синдром Мюнхгаузена. У моделі ступенів — рівень D2. Див. Розділ 12.
  • Змінений стан свідомості (ЗСС) — стан, за якого індивід ясно відчуває характерні якісні зміни патерну свого ментального функціонування (Тарт, 2003). За Ревонсуо (2013) — стан «глобального спотворення репрезентацій», коли людина сприймає те, чого немає, і вірить у це. У моделі ступенів — також рівень D2. Див. Розділ 12.
  • Какодемономанія — психіатричний термін для феномену одержимості, коли індивід переживає себе як такого, в якого «вселилися» демони, духи або інші зовнішні істоти, що контролюють його тіло й волю (Juan, 2006). У моделі ступенів — рівень D3. Див. Розділ 12.
  • Сім критеріїв розвитку фугітивності — початковий авторський перелік можливих умов готовності людини до безпечної гри на рівні D1: (1) високий рівень грайливості / ігрової компетентності; (2) переносимість невизначеності; (3) відкритість новому досвіду; (4) стійкість до сорому; (5) креативність; (6) здатність до самоспостереження; (7) агресивний стиль гумору за Р. Мартином. Див. Розділ 12. Див. також післямову.
  • VAKOG — нейролінгвістична модель п'яти сенсорних каналів: візуальний, аудіальний, кінестетичний, ольфакторний (нюх), густаторний (смак). Інструмент моделювання архетипу Юродивого. Див. Розділ 23.
  • TOTE-модель — нейролінгвістична петля поведінки: Test → Operate → Test → Exit. Базова стратегія входу в стан Юродивого і виходу з нього. Див. Розділ 23.

Цей подвійний апарат (алфавітний індекс + тематичний тезаурус) дисциплінарно пов'язує концепцію 7К-грайливості (дисертація С. Саути, ХНПУ ім. Г. С. Сковороди, 2025; авторський колектив Гордієнко-Митрофанова, Кобзєва & Саута, 2020) з есеїстичною рамкою цієї книги. Алфавітний індекс — для швидкого пошуку; Тематичний тезаурус — для системного розуміння наукової моделі.